Від Щербаня до Гандзюк: найгучніші вбивства в Україні за 30 років Незалежності
Поділитися
За останні роки в Україні сталося чимало трагічних ситуацій, які є резонансними і зараз. Серед них траплялися і гучні смерті, які пам’ятає вся країна. Однак багато з них виявилися вбивствами, деякі з яких досі не розкриті до кінця та покриті пеленою таємниці.
Новини.LIVE згадує про найгучніші, найрезонансніші трагічні вбивства людей, які сталися протягом 30 років незалежності нашої держави.
Найгучніші вбивства за історію незалежності України
Ахать (Олександр) Брагін, 1995 рік
На початку 90-х років донецький бізнесмен був одним із найвпливовіших у регіоні, адже контролював значні фінансові потоки. У кримінальних колах він був відомий як Алік Грек.
15-го жовтня 1995-го року на донецькому стадіоні грали “Шахтар” та “Таврія”. Під час гри біля входу на трибуну для гостей пролунав вибух, під час якого загинула п’ятеро охоронців та Брагін. Вибуховий пристрій був радіокерованим, а встановили його за місяць до цієї події.
Було декілька версій того, що сталося, однак слідство пізніше встановило, що вибух здійснила діюче на Донбасі злочинне угруповання Ігоря Кушніра, на рахунку якого більше 20 вбивств, в тому числі Євгена Щербаня і Вадима Гетьмана. Майже всі члени банди не дожили до наших днів, враховуючи її лідера. Бомбу в дію на стадіоні привів Ігор Філіпенко, який був одягнений у міліцейську форму. Його вбили у 1998-му. Слідство вважало, що йому допомагав правоохоронець Синенко, якого пізніше засудили до довічного ув’язнення, однак у 2009-му його випустили на волю через недостатню кількість доказів причетності до злочину.
Хто був замовником вбивство, досі невідомо. Брагіну було 42 роки.
Євген Щербань, 1996 рік
Одного з найвпливовіших та найбагатших політиків України вбили 3-го листопада 1996-го року у донецькому аеропорту, коли він прилетів із Москви. Разом із ним загинула і його дружина.
Коли Щербань зійшов із трапу, двоє злочинців, одягнених у форму працівників аеропорту, почали стрілянину. Перший кілер здійнис 6 пострілів у політика, а інших почав стріляти хаотично, після чого вони швидко поїхали з місця подій.
Банду Кушніра визнали причетною і до цієї справи. Пізніше встановили, що скоїли двоє - Вадим Болотських (Вадик Москвич) і Геннадій Зангеліді (Звір). До суда Зангеліді не дожив, а “Москвич” отримав “довічне”. Син політика Руслан Щербань впізнав у ньому вбивцю свого батька. Однак, хто замовив цей злочин, досі також невідомо. Євгену Щербаню було 50 років.
Вадим Гетьман, 1998 рік
Економіст, політик та глава Нацбанку 22-го квітня 1998-го року під'їхав до свого будинку на вулиці Суворова в Києві, відпустив водія і попрямував до під'їзду. Вбивця чекав фінансиста в будинку і відкрив вогонь, як тільки він зайшов у ліфт, випустивши 5 куль.
Вбивцю затримали лише 2001-му, однак по іншій справі. Лише під час слідства він зізнався, що застрелив Гетьмана. Його звати Сергій Кулев, і він також входив до банди Кушніра. Кулев повідомив, що за вбивствами Щербаня і Гетьмана варто Лазаренко, який нібито перераховував Кушніра гроші за ці злочини. У 2003-му вбивцю засудили до довічного ув’язнення, а Лазаренко завжди заперечував свою причетність. Істинний замовник також не встановлений. Гетьману було 63 роки.
В’ячеслав Чорновіл, 1999 рік
Політик і публіцист з непростою долею, який провів у відсилках 14 років. У 1991-му він балотувався у президенти, а у 1999-му планував зробити це знову. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули в автокатастрофі близько опівночі 25 березня 1999 року. Повертаючись до Києва з Кіровограда, на 5-му км траси Бориспіль - Золотоноша Toyota Чорновола зіткнулася з навантаженим зерном "КамАЗом", який розвертався на дорозі.
Соратники політика казали, що після аварії тож був ще живий, однак вбили його кастетом по голові. У 2011-му році прокуратура, не сповістивши родичів, провела ексгумацію тіл Чорновола і його водія. У відомстві заявили, що під час експертизи травм, не пов'язаних з аварією, виявлено не було.
У ГПУ обіцяли, що в цій справі буде створена слідчо-оперативна група і його почнуть розслідувати за статтею "умисне вбивство". Чорноволу був 61 рік.
Георгій Гонгадзе, 2000 рік
Журналіст знімав у 90-х роках документальні фільми, а у своїх матеріалах і публічних виступах критикував вище керівництво держави. 16-го вересня 2000-го року Гонгадзе зник на бульварі Лесі Українки у Києві. Того вечора він покинув квартиру співзасновниці "Української правди" Олени Притули і прямував додому. За два місяці до свого зникнення Гонгадзе офіційно звернувся з листом до ГПУ, в якому заявив про стеження.
Лише 2-го листопада у лісі в районі міста Тараща Київської області місцевий житель виявив закопане обезголовлене тіло. Після ДНК-експертиз було виявлено, що вбитий - Гонгадзе.
Слідство тривало декілька років, а офіційно була визнана така версія подій - викрадення журналіста планувалося 15-го вересня, але спецоперація зірвалася. 16-го, коли Гонгадзе вийшов з будинку Притули, до нього на службовій машині Hyundai Sonata під'їхав співробітник чергової частини ГУУР МВС Олександр Попович і під виглядом таксиста запропонував підвезти. Пояснивши, що переднє сидіння зламано, він сказав журналісту зайняти заднє. Практично відразу в автомобіль сіли Олександр Пукач (на переднє сидіння), Валерій Костенко і Микола Протасов (по обидві сторони від Гонгадзе).
Протасова засудили до 13 років тюремного ув'язнення, Костенко і Попович отримали по 12 років Жоден з них повністю свою вину не визнав, а ініціатором вбивства вони назвала Пукача.
Розслідування проходило з гучними скандалами, у тому числі - “касетним скандалом”. Це сталося, коли співробітник служби охорони президента Микола Мельниченко опублікував записи розмов, нібито зроблених у кабінеті Леоніда Кучми. З цих записів випливало, що до вбивства журналіста може бути причетне вище керівництво України. Зокрема, йшлося про президенту, главу його адміністрації Володимира Литвина і міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Останнього знайшли мертвим у 2005-му році, а Кучма та Литвин повністю заперечують свою причетність до справи.
Георгію Гонгадзе був 31 рік.
Юрій Кравченко, 2005 рік
Політик, який фігурував у справі по Гонгадзе, з 1995-го по 2001-ий був главою МВС, однак на момент смерті важливих посад не обіймав. Його знайшли мертвим 4-го березня 2005-го року, за день до його дня народження. Тоді він мав прийти на допит у ГПУ по справі Гонгадзе.
Його дружина казала, що почула два постріли через 10 хвилин, як Кравченко вийшов з дому. Він знаходився у підсобному приміщенні, сидячи на стільці мертвим. Одна куля пройшла у підборіддя навиліт біля носу, а друга - на виліт через ліву скроню.
"Мої дорогі, я не винен ні в чому. Пробачте мені, я став жертвою політичних інтриг президента Кучми і його оточення. Йду від вас з чистою совістю. Прощавайте", - саме такі слова нібито написав Кравченко у “передсмертному листі”.
Під час розслідування експерти казали, що смерть не схожа на самогубство, а тодішній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук заявив, що вона була насильницькою.
У травні 2005-го ГПУ повідомила, що офіційна причина - самогубство. Через рік справу відкрили знову і знову ж закрили. Родина загиблого сумнівалася в об'єктивності проведених експертиз та заявляла, що ніхто не хоче встановлювати справжні причини трагедії. Його донька Ірина зазначала, що у той день у батька був гарний настрій на він готовий був відстоювати свою честь до останнього.
Юрію Кравченку було 53 роки.
Олесь Бузина, 2015 рік
Журналіст та письменник, який написав такі книжки, як “Вурдалак Тарас Шевченко” та “Таємна історія України-Русі”. Він дотримувався проросійських поглядів. Його розстріляли на Дегтярівській у Києві, а за версією правоохоронців, двоє вбивць були у масках. За його смерть взяла відповідальність організація, яка носить назву "Українська повстанська армія". Однак в СБУ сумнівалися, що вона існує.
"Це свідома провокація, яка ллє воду на млин наших ворогів. Вона спрямована на дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Україні, на дискредитацію політичного вибору українського народу", - реагував на вбивство проросійського журналіста тодішній президент Петро Порошенко. Президент РФ Володимир Путін заявив, що це вбивство було політичник.
Бузині було 45 років.
Павло Шеремет, 2016 рік
Журналіст із Білорусі декілька років працював в Україні. 20-го липня 2016-го року у центрі Києва він сів у світ автомобіль, у який була закладена міна. Після вибуху Шеремет деякий час же був живий, однак пізніше помер на місці події.
Згодом з’явилося відео, як декілька осіб напередодні закладають вибуховий пристрій під автівку, а журналісти “Слідство. Інфо” стверджували, що біля будинку Шеремета у ніч перед вбивством нібито знаходився колишній співробітник СБУ. Сам журналіст також вважав, що за ним стежать.
У 2019-му ГПУ заарештувала підозрюваних у вбивстві - волонтерку Яну Дугарь, громадську діячку та учасницю ООС Юлію Кузьменко, а також сержанта ВСУ, українського захисника та музиканта Андрія Антоненка. Ці арешти у суспільстві викликали великий резонанс, прокурор справи Олександр Лукашенко не пройшов атестацію та має скандальну репутацію.
4-го 2021-го січня з'явилася інформація про можливу причетність до замовлення вбивства Шеремета з боку КДБ Білорусі за наказом президента Лукашенка. Було опубліковано записи ймовірних розмов керівництва КДБ Білорусі, де могли обговорювати вбивство. Вони датовані 2012 роком.
Усі підозрювані у справі заперечили свою причетність, а їхні захисники надавали докази про невинність. Наразі справжніх вбивць знайдено не було. Антоненко Дугарь перебувають під домашнім арештом, а лікарці Кузьменко замінили цілодобовий домашній арешт на нічний.
Павлу Шеремету було 44 роки.
Катерина Гандзюк, 2018 рік
Українська політична діячка, активістка та правозахисниця 31-го липня 2018-го року була облита сульфатною кислотою біля свого будинку у Херсоні. Це зробив невідомий, а Катерину доставили у шоковому стані в лікарню. Опіки становили понад 40% тіла. Кислота потрапила політикині на спину, голову, руку, а також в око.
Вона померла 4-го листопада того ж року. Офіційна причина - поліорганна недостатність та хімічні опіки із залученням 39 % тіла внаслідок нападу з використанням хімічної речовини.
17-го серпня 2018-го року затримано двох громадян України, які за версією слідства є співучасниками організації замаху - Володимира Васяновича та Сергія Торбіна. Обидва є колишніми учасниками війни на Донбасі. Васянович пізніше назвав куратором Торбіна, однак той провини не визнав.
У жовтні під домашній арешт із СІЗО суд відпустив трьох фігурантів справи: Віктора Горбунова, Володимира Васяновича та В'ячеслава Вишневського. Пізніше ГПУ оголосила про підозру в організації надапу Олексію Москаленку (Левіну). Журналісти проєкту “Схеми: корупція в деталях” оприлюднили докази зв'язку голови Херсонської обласної ради Владислава Мангера з Левіним.
28-го липня 2019-го до суду було направлено обвинувачувальний акт щодо Мангера і Левіна. З 12-го серпня Київський апеляційний суд закріпив справу щодо Мангера та Левіна за Дніпровським судом Києва, незважаючи на наполяганні захисту на тому, щоб справу передали Херсонському суду.
1-го жовтня колишній помічник нардепів Ігор Павловський, який також є підозрюваним у даній справі, заявив, що ініціатором нападу на Гандзюк був керівник Херсонської облради Владислав Мангер, який, за словами Павловського, замовив вбивство Катерини Сергію Торбіну.
Ця справа досі є однією з найрезонансніших у сучасній Україні, однак її досі не розкрили. Катерині Гандзюк було 33 роки.
Що відомо про інші трагедії за часи незалежності України:
- Новини.LIVE розповідало про топ-5 наймасштабніших трагедій, які сталися за часи незалежної України.
Більше оперативних новин шукайте в Telegram і Viber Новини.LIVE.
Читайте Новини.LIVE!
